 
«Весни обірване суцвіття.»
«Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
… Лиш пам’ять, лиш пам’ять
усе пам’ятає »
Чорнобильська катастрофа, що за рівнем радіаційної біди стала національною трагедією України, не має минулого часу. І хоча вибух на ЧАЕС – це не перша ядерна аварія у світі, та все ж за масштабами трагічності найбільша, і є надія, що цей гіркий досвід нікому не доведеться переймати.
Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.
З кожним роком час невпинно віддаляє нас від сумної дати аварії у Чорнобилі, але від цього анітрохи не зменшується повага та пам’ять про людей, які пройшли через війну з радіацією. Вони самовіддано працювали над ліквідацією наслідків аварії і ціною свого здоров’я, а іноді й життя врятували від ядерного лиха не лише Україну, а й увесь світ.
Наші земляки, ризикуючи життям та здоров’ям, в ці пекельні дні з честю виконали свій обов’язок перед народом.
27 квітня 2018 року бібліотекар публічно – шкільної бібліотеки – філії с. Вербень Оксана Стрихарська для учнів Вербенського ліцею провела екскурсію в шкільний музей ознайомила з життєвим шляхом про жителів села які були ліквідаторами аварії, та оформила книжково – ілюстративну виставку «Чорнобиль – гіркий присмак України».
Вчителем ліцею Регуличом Михайлом івановичем спільно з учнями проведено годину пам’яті «Поріс чорнобилем Чорнобиль – бідою нашою поріс», а також переглянули документальний фільм «Чорнобиль. Як це було».
Велика подяка усім ліквідаторам - низький доземний уклін!
Нехай будуть вдячні та уважні люди до Вас щодня, щохвилини, завжди!
.
| 
