Все, що залишилось – пам'ять...

Там, де колись їх вбили – там парки, будинки, дороги …

Там, де колись їх вбили – безіменний камінь, не храм…

Там їхню мову не чути – бо вбили разом із ними …

 Там їхніх рідних немає – бо всі закатовані там…

       Історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має  й сумні сторінки. Україна – це країна пісні й краси. Україна в роки Голокосту – це країна смерті. Смерті безневинних…

     1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня — це Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту

    27 січня 2016 року бібліотекарем  Демидівської ЦРБ  Ольгою Легкою було проведено урок історії: «Голокост – пером на серці людства» для відвідувачів бібліотеки, присвячену Міжнародному  Дню пам’яті жертв Голокосту. Бібліотекар розповіла що в Україні анти-єврейський геноцид носив особливо жорстоку форму. Це пояснювалося тим, що, у розумінні нацистів, тут жили не просто євреї, а євреї «більшовицькі», нібито складаючи основу радянської влади що й представляють собою рушійну силу світової революції, для запобігання якої й необхідно було будь-якими способами позбутися її носіїв. А Символом Голокосту в Україні став розстріл близько ста тисяч людей, більшість із яких були євреями, у Бабиному Яру (м. Київ).

    На завершення усі  присутні також переглянули книгу «Голокост в Україні: свідчення тих,   хто вижив», та відеофільм "Світла крапля. Музей Голокосту".