Казмірук Тетяна Петрівна
Народилася Тетяна Петрівна у селі Калинівка, у знаній сім’ї Петра та Аполінарії Казміруків. Згодом разом із батьками переїхала жити до Демидівки. Після закінчення Демидівської школи, дівчина вступила до Одеського державного педагогічного інституту на художньо – графічний факультет. Що вступ, що навчання давалися нелегко. Та все це Тетяна Петрівна витримала гідно, була серед кращих студентів вузу. Після закінчення інституту довгий час жила в Одесі, працювала в одній із шкіл під Одесою, в інституті імені Мєчнікова, в Академії архітектури. Викладала улюблену художню справу. Вийшла заміж, народила двох синів, життя йшло своєю чергою.
До зрілого віку жінка була повністю здоровою, а 11 років тому, приголомшливий діагноз - рак, перевернув усе її життя, змінив пріоритети, приніс інвалідність, проте не зміг зламати її міцного внутрішнього стержня.
У своїй боротьбі з хворобою, пані Тетяна знайшла відраду, вона пише вірші, що сповнені життєвим досвідом, філософською мудрістю, простотою та добром.
Ільчук Вікторія Вікторівна
Ільчук Вікторія Вікторівна народилася 26 квітня 1979 року в с.Княгинин що на Демидівщині. Працює в Княгининській ЗОШ І-ІІІ ст. вчителем індивідуального навчання, та веде гурток «Рукоділля». Виховує у своїх вихованців любов до прекрасного.
Коли захворіла і отримала інвалідність ІІІ групи почала займатись бісероплетінням.
Часто відвідує бібліотеку де знаходить за допомогою комп’ютерів в мережі Інтернет, нові задуми для свого захоплення роботи з бісером та вишивки. Незважаючи на проблеми із здоров’ям Вікторія цікава, весела, життєрадісна людина, повна енергії та сили духу. Бере активну участь з своїми виробами у районних конкурсах, виставляє свої роботи на різних святах, які проводяться у селі та школі.
Бак Оля
Щербатюк Микола Олександрович
Микола Олександрович Щербатюк народився 3 січня 1955 року в с. Підбрусень Млинівського району Рівненської області. Інвалід з дитинства (ДЦП-ІІ). В 1984 році закінчив Уманську Республіканську школу ревізорів. Пізніше навчався на факультеті журналістики Львівського університету (заочне відділення).
Почав писати вірші ще в юнацькому віці. Зараз випробовує себе в області прози. Друкувався неодноразово в районній та обласній періодиці, в таких, як газети «Гомін» і «Вісник Демидівщини», дубенський часопис «Скриня», обласних тижневиках «Вісник і К0», «Вільне Слово» і «Сім Днів». Його твори публікувалися у інформаційному віснику «Інва.net». Відмічений дипломом учасника Першого Всеукраїнського конкурсу творчості «Моя Мрія» (2007). У 2008 р. видав першу збірку «Голос чужої сльози». Також є постійним читачем Демидівської ЦРБ, яку досить часто відвідує, цікавиться новими книгами, життям бібліотеки.
Тетяна Данилівна Горобець
Тетяна Данилівна Горобець народилася 5 вересня 1961 року в селі Лішня Демидіського району. Інвалід дитинства ІІ групи .
Ця жінка має твердий і мужній характер та разом з цим ніжне, материнське серце. Де треба плакати вона сміється. Люди кажуть, що не має вона щастя, бо в дитинстві часто хворіла, не закінчувала університетів. Але Тетяна, вважає себе щасливою жінкою, бо виростила дочку і сина, дала їм освіту, ділиться з ними своїми радощами і тривогами. Хоч особисте життя не склалося, зате має щастя в дітях.
В школі була активісткою, приймала участь в художній самодіяльності, була редактором шкільної газети, малювала, займалась різьбою по дереву. Закінчила музичну школу, мріяла стати педагогом. Та мрії не стали реальністю. Два рази вступала у педагогічні вузи та не проходила за конкурсом. Потім було заміжжя. Коли з’явились діти, годі було думати про навчання. Вона віддала всю себе дітям, сім’ї. У всьому допомагала їй мама. Вона й навчила Таню вишивати, в’язати. Вся їхня квартира цвіте вишиванками. І хоч чоловік зрадив її, залишивши з двома малими дітьми, Таня не впала у відчай. Стала у пригоді мамина рукодільна наука. Вона приймала замовлення від людей то вишити , то вив’язати і так заробляла на прожиття. Батько помер, допомоги не було від кого чекати. Та доля звела її з чоловіком, який став її дітям батьком. Він був педагогом, розумний, доброзичливий, любив дітей, а вони його називали татом. Та раптова смерть обірвала його життя.
