Позаду них - страшна безодня ями,

 Попереду - несамовита лють...

 Маленький хлопчик прикипів до мами:

 -Нас не уб"ють, матусю? Не уб"ють?

 -Не бійся, синку. Пригорнись до неньки.

 На тебе зійде Божа благодать!

 Тебе не вб"ють, бо ти ж іще маленький,

 А діток навіть звірі не їдять...

 Від залпу листя аж затріпотіло,

 Птахи сполохано рвонулися увись...

 Синочка мати затулила тілом.

 Убили всіх, а він живим лишивсь.

 Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів.

 Чому ж така незрозуміла злість?

 І він на пальчиках показує солдатам:

 -Мені ж шість рочків, всього тільки шість...

 Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво.

 Ти вірив у всесильність доброти...

 Дощ моросив над містом сиротливо, -

 То плакав світ,

 То світ просив:

 -Прости.

   29-30 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисячі людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом – ще близько 17 тисяч осіб. До цих пір історики не прийшли до єдиної точки зору з приводу точної кількості загиблих у Бабиному Яру. У різних джерелах вказуються різні відомості, від 33 до 200 тисяч.

    30 вересня в публічно- шкільній  бібліотеці-філії села  Вербень  проведено  годину скорботи «Мовчазний крик Бабиного Яру», для учнів 8-11 класів  Вербенського ліцею .

    Діти дізналися про події, що відбувалися в окупованому Києві із розповіді бібліотекаря та ведучих  Рощук Вікторії та Чиж Віталіни. Зворушливу  поезію прочитала Цюнда Маргарита. Захід доповнив   документальний фільм «Бабин Яр: нові документи» та  презентація «Трагедія Бабиного Яру».  Бібліотекар познайомила учнів з книгою Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр», книга написана за спогадами підлітка, який власними очима бачив страхіття окупації і звірств фашистів, був свідком багатьох подій у Бабиному Яру.

   Трагедії Бабиного Яру завжди були й залишаються приводом згадати про жертв війни та Голокосту, пам’ять про нього увічнено архітектурними пам’ятниками, художніми та музичними творами, кінострічками, а головне – пам’ять живе в наших серцях.