Будь горда Україно за синів своїх.

Щасливий той народ, що має  змогу знати історію  свого краю, але двічі щасливіший той народ,  який після  тривалого небуття врешті  відкриває своє  минуле.  Кожен рік  11 вересня   хресною  ходою ідуть односельці  на кладовище, щоб  вшанувати  своїх  односельців – загиблих воїнів УПА. Кожен  рік  прибувають  гості,  які є  патріотами як прийдешнього  так і минулого  надбання історії. На молебені  були  присутні голова сільської ради В.Рачинський, зворушливу проповідь  почули  від отця Василія, голова Демидівської районої ради С.Радченко, М.Якимович - редактор газети  «Духовна нива», В. Сінковська - голова Дубенської громадської організації «Дія», представник народного депутата С.Яроша - В.Швагрун, уродженець с.Лопавше, житель м.Бровари Київської області, командир 10-го  добровольчого  батальйону правого сектору М. Степчук, голова Радивилівської громадської організації «Дія» П. Присяжнюк, О. Рожко  - голова товариства політв’язнів та репресованих в Демидівському районі та учні Вербенської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

На кладовищі села Вербень є поховання  5 воїнів  УПА. Ця могила з’явилася  в наслідок перезахоронення у 1944 році.

3 травня 1944 року  жителі села Перемиль І.К.Лейбик 1924 р.н.,  Д.С.Солтис 1919р.н., І.К.Пасічник, П.Г.Пасічник та мешканець села Вербень Петро Павлович Друзюк, 1919р.н.  переховувалися в краївці.  Їх видав зрадник, що працював на московських  загарбників (і ними ж був  вбитий  після зради), щоб не здаватися в полон  вони підірвали  себе міною. Незважаючи на  переслідування  та можливі репресії брат Петра  Павловича  перепоховав  їх на кладовищі  села Вербень. В 1995 році в селі Перемиль урочищі Монастирщина, де загинули вояки встановлено пам’ятник.

У вирі боротьби  все сильнішою ставала любов до України, яка врешті переросла  у кредо – Україна понад усе!.  Наші  краяни як і вихідці з інших регіонів проявили у  священній національно – визвольній борні  масовий героїзм. Шлях  до Свободи був  тернистим, кривавим і жертовним. Свідками  сутички між  членами  УПА  та НКВС стали жителі села Вербень . В березні 1945 року завдяки підлій зраді були оточені російсько - більшовицькими окупантами, вступили в нерівний бій, не здалися ворогові, не видали військових таємниць, загинули за вільну Україну: районний комендант служби безпеки ОУН-УПА Василюк Микола Іванович «Білий»1919р.н., підрайоний комендант СБ Нарусевич Йосип Якимович «Гамалія»1916р.н.,  Грабовецький Володимир Андрійович 1924р.н., Залевський Федір Ананійович1928р.н. Завдяки  коштам Швагруна Віктора Петровича,  уродженця села Лопавше, який був сусідом Василюка М.І., жителя Броварів Київської області було оновлено могилу   патріотів – поставлено меморіальну стеллу.

Вони загинули, щоб ми жили вільними, а не рабами, вони віддали своє життя задля нас і України, а були ж вони молоді, хотіли жити, орати поле, ростити дітей, внуків…

Зберігаймо пам'ять про них заради своїх дітей, заради безсмертя України! Пам’ятаймо про тих, хто  вже ніколи не прийде, і поминаймо їх у своїх  молитвах.