Копань

Свято - Покровська Церква

Українська Православна церква Київського патріархату с. Копань 

Роки будівництва: Кінець 20-х – початок 30-х років ХХ століття

         Церкву будували майстри із села Смиків: брати Басаревичі -  Трохим і Микола та Мазуркевич Роман, а дах  та покрівлю робив Лапхан Андрій (житель села Боремель). Матеріали на будівництво вивозили  з так званої  Попівщини (ліс був там де було обійстя Теслюка Дмитра Андрійовича). Церкву будували приблизно 10 років. Спочатку замість іконостаса було повішено пару ікон, а Царськими вратами служили дві обрізані берізки. Перед війною зробили Іконостас. Спочатку Церква була Московського патріархату.  З 1938 року настоятелем храму був батюшка Пітірім, родом з Росії.

         Після війни церкву розгромили. Біля церкви росла береза, яка не давала доступу до дзвіниці. Ту березу зрізали, щоб можна було під’їхати трактором. Люди вночі, щоб ніхто з влади не бачив, зняли дзвони і закопали їх, а на тому місці поставили хрест. На  другий день зібрали всіх людей, щоб бачили, як будуть громити церкву, але приїхали кадебісти і всіх розігнали.  Церкву закрили, а в її приміщенні зробили Ритульний будинок, адже споруда знаходиться на території кладовища.  Потім дзвони знайшли і поставили на дзвіниці. А коли церкву закрили, то їх забрали в архів.

         З приходом незалежності України почали відкривати православні храми. І люди наших сіл – Копань та Глибока Долина теж стали добиватися відкриття своєї церкви.  Були  зібрані підписи, щоб засвідчити, що люди не проти автокефалії, щоб храм був Київського патріархату. Після того церква була відкрита, як храм Київського патріархату. Також були затребувані в архіві дзвони і повернуті на своє місце.  Спочатку дзвіниця була дерев’яна, а після відкриття церкви її зробили муровану. Найбільше при відкритті церкви і її відбудуванні допомагали такі люди: Бойчук Ростислав, Зубчук Василь, Зубчук Юрій, Рачинський Федір,Соловей Семен, Перій Олександр, Тимощук Іван, Бойчук Юрій, Фаст Петро та ін.. Храм  було освячено і відкрито 6-го жовтня 1990 року. На відкритті храму був присутній Благочинний із Смордви, а настоятелем спочатку був о.Василій Ліщук, старостою Зубчук Юрій. Після о. Василія настоятелем храму був ще один батюшка із с.Острожець, але він був дуже короткий час. По рекомендації о.Василія парафіяни зібрали підписи і витребували о. Віталія Возного до себе на парафію, який на той час був висвячений і мав свою першу парафію в Олександрії. Люди його добре знали і любили, бо при о.Василії він був дяком. Перший раз у нашому храмі о. Віталій відслужив службу на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці 1992 року, і відтоді і є настоятелем храму і зараз. Після Зубчука Юрія старостою 15 років був Стецюк Афанасій, а зараз старостою працює Зубчук Василь. Касиром довгий час, поки дозволяло здоров’я, був Бойчук Юрій, а на даний час є Мельничук Ганна.