* * * Через воду він проводить, А сам з місця вік не сходить. (Міст) | * * * По полю ходить, жне, косить, Зерно молотить, хліба не просить. (Комбайн) |
* * * Хоч не літак, а крилатий, Без крил не може працювати. (Вітряк) | * * * Знизу клин Зверху млин. Тече вода А їй не біда. (Парасолька) |
* * * І червона, й соковита, Та гірка вона все літо. Припече мороз – вона Стала добра й смачна. (Калина) | * * * Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі, У колючки вбралися І кущиком назвалися. (Аґрус) |
* * * Мов маленький м’ячик, Висить, а не скаче, Рум’яне, гладеньке, На смак солоденьке. (Яблуко) |
* * * Торох, торох, Розсипався горох. Почало світати – Нема що збирати. (Зірки) |
* * * Дерев’яний та довгенький, Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю, Усіх діток потішаю. (Олівець) | * * * Ухопився за дріт, Покотився у світ, Потяг близняток Цілий десяток. (Електровоз) |
* * * Коли хочеш ти читати, То повинен мене знати, А коли мене не знаєш, То нічого не вчитаєш. (Абетка) | * * * З небесної діжки Крижані горішки На землю упали, Шкоди нам завдали. (Град) |
* * * Спритний майстер у стрибках: На деревах, по гілках. Вся руда, пухнастий хвіст, Рідний дім для неї – ліс. (Білка) |
* * * На городі нога стоїть, На нозі голова висить. Куди сонце повертається, Туди голова нахиляється. (Соняшник) |
* * * З небокраю, з-за діброви, Вийшли воли чорноброві: Принесли водиці дзбан, Полили і ліс, і лан. (Хмари) | * * * Не ставок і не ріка, Мох росте і осока. Там земля - неначе тісто, Що воно за дивне місце? (Болото) |
* * * Квітка пишна, квітка гожа, На троянду трішки схожа. На кущах вона зростає. Хто із вас цю квітку знає? (Шипшина) | * * * Живим зерном народжений, Живу я на землі. Щодня рум’яним сонечком Я сходжу на столі. (Хліб) |
* * * У нашої бабусі Сидить дід в кожусі, Проти печі гріється, Без води умиється. (Кіт) | * * * Прийшла кума із довгим віником На бесіду із нашим півником, Схопила півня на обід Та й замела мітлою слід. (Лисиця) |
* * * Найрідніша, наймиліша, Всіх вона нас пестить, тішить, Завжди скрізь буває з нами. Відгадайте, хто це?.. (Мама) | * * * Олена зелена, Не сіяна, не саджена, Хто доторкнеться, Той обпечеться. (Кропива) |
* * * Уночі гуляє, А вдень спочиває, Має круглі очі, Бачить серед ночі. (Сова) | * * * Хоч я і страшнуватий, Ось палиця в руці, Та як мені прогнати Від проса горобців? (Опудало) |
* * * Він скрізь: у полі і в саду, А в дім не попаде, І я тоді лиш з дому йду, Коли вже він не йде. (Дощ) |
* * * Квітник прикрашає Хоч мороз усе побив – Його не займає. (Барвінок) |
* * * Сонечко в траві зійшло, Усміхнулось, розцвіло, Згодом стало біле-біле І за вітром полетіло. (Кульбаба) |
* * * Ніде не купиш, На вагах не зважиш, Сам здобуваєш, У комору складаєш. (Знання) |
* * * Неначе паровоз, гуде, Шумить, кипить, і пара йде, Смачний заварює нам чай. Хто ж він такий? От відгадай. (Чайник) | * * * Стоїть собі літечком На городі тіточка, Світлокоса, білочуба, а на ній зелена шуба. (Кукурудза) |
* * * У лісі зростав, У столяра побував, В кімнаті оселився, Полотном укрився. (Стіл) | * * * Хто завжди правду каже? Який є, таким покаже, І без слів про все рас скаже. На нього дивишся, а себе бачиш. (Дзеркало) |
* * * Я порою дощовою – Наче дах над головою. При собі мене тримають, А як дощ пройде – складають. (Парасолька) | * * * У носатого Івана Одежина дерев’яна. Він у чистім полі ходить І по ньому носом водить. Не стрижений, не чесаний – Гострим ножем зетесаний. (Олівець) |
* * * В полі жовті промінчата Шелестять, немов зайчата, А вусаті ж їхні віти! Що це, друзі? Мабуть… (Жито) | * * * Хто крилатий, гарний, гожий, На красиву квітку схожий, Має довгий хоботок, П’є нектар ним із квіток? (Метелик) |
* * * У бабине літо Легке срібне сито, Не руками ткане, Летить ось над нами. Що ж це, дитинко? Це - … (Павутинка) |
* * * Його пожива – це листочки, Домівка – деревце чи кущ. З’являється що травня точно Поважний, симпатичний … (Хрущ) |
* * * Якщо руки ваші в ваксі, Якщо на ніс сіли клякси, Хто тоді ваш перший друг, Змиє бруд з лиця і рук? (Вода) | * * * Щось у небі синім - блим! Розкотився в небі грім Та гуркоче вдалині. Що за дивні ці вогні? (Блискавка) |
* * * Дуже я потрібна всім: І великим, і малим. Всіх я розуму учу, А сама завжди мовчу. (Книга) | * * * Спробуй, друже, відгадати, Що за стрій у небесах: Чи клубки пухкої вати, Чи то пір’я з крупних птах, Чи біжить овець отара? Ні, пливуть це білі … (Хмари) |
* * * Триколісний друг у мене, Має він кермо зелене. Ще сидіння та педалі… Певно, ви його впізнали? (Велосипед) | * * * Всюди проживають, По шість ножок моють, Можуть мати й крила. Але це – не пташки. Дітки, відгадали? Звісно, це - … (Комашки) |
* * * Ледь помітний він, маленький… То квадратний, то кругленький… Як його ти відірвеш, То штани не застібнеш… (Ґудзик) | * * * Що за жучок це – яскравий, моторний, Спинка червона у крапочку чорну, Сам симпатичний, хоча і маленький, Гарний на вроду він та веселенький. (Сонечко) |
* * * Над глибокою рікою Вигнув спину він дугою. Всі по ньому їдуть, Всі по ньому йдуть, А з собою не беруть. (Міст) | * * * До дітей на кожне свято Просять в гості завітати, Бо солодкий і смачний. Здогадались, хто такий? (Торт) |
* * * Щоб мені кудись дійти, Треба всю її пройти. Бере початок від порога Далека чи близька… (Дорога) | * * * Кружляють в повітрі маленькі пушинки, Легенькі та білі, неначе сніжинки; Дивуються дуже дорослі і діти: Де ж міг раптом взятися сніг серед літа? (Тополиний пух) |
* * * Що за струмінь-водоспад? В спеку кожен йому радий; В нашім парку – гарний, гожий – Веселить він перехожих. В’ються вгору води потоки, Краплі бризкають нівроку… Знають Юля та Роман, Ця загадка про… (Фонтан) | * * * Грушка – не грушка, Вушка та дужка, Порожнє бриньчить, Повне – мовчить. (Відро) |
* * * На одній нозі танцюю, Зовсім я не байдикую. Ти мене лиш накрути – Та в таночок знов пусти. (Дзиґа) | * * * Що за хатка – дивина? З скла прозорого вона. Табунцями, як у річці, Рибки плещуться в водичці. (Акваріум) |
* * * Де у полі квітне гречка, Стоїть хатка невеличка. Ти зустрінеш там родину, Що працює без упину. (Вулик) | * * * Лишає він страшні сліди, Усе він пожирає. А як даси йому води – Відразу помирає! (Вогонь) |
* * * По траві повзла змія. Налякався добре я. Від гадюки біг чимдуж, А то виявився … (Вуж) | * * * Є і чорна і червона, А поживна ж бо яка! Зветься цей продукт чудовий Не інакше, як … (Ікра) |
* * * Спішить, сурмить: - Дорогу дай! Моргає синім оком. Примчиться швидко і біда Людей обійде боком. (Пожежна машина) | * * * Дуже люблять всі діти його, Бо смачне і солодке воно. І у ротику тане само. Здогадалися? Це … (Ескімо) |
* * * Настрибаюсь вволю По чистому полю. Правда, трішки ніс стешу, Як малюю чи пишу. (Олівець) | * * * Любі всім: тобі й мені. Вдень гуляють на вікні І купаються у річці Діти сонця - … (Промінці) |
* * * В розмальованій хустині, Солоденька всередині. Коли нею почастують, Діти тішаться, ласують. (Цукерка) | * * * В небі високо між хмар На мотузці він літав. За мотузку потягну Та на землю поверну. (Повітряний змій) |
* * * Є у мого татка На колесах хатка. Возить хатка невеличка Нас на дачу і до річки. (Машина) | * * * Він шепоче: «Шу-шу-шу… Листя обірвать спішу. З ним я у осіннім гаї У таночку покружляю». (Вітер) |
* * * Уночі понад водою Білий дим пливе рікою. Тільки сонечко засяє – Білий дим кудись тікає. (Туман) | * * * Книжечки маленькі, Аркуші біленькі. В них ми вчимося писати, І складати, й віднімати. (Зошит) |
* * * Плине він, біжить, минає, Нам його не вистачає. Щойно осінь – вже зима, Ось він був, а вже – нема. (Час) | * * * Навіть в спеку, відчайдуха, Не скидає він кожуха. Взимку ж холоду боїться. Лізе до барлогу грітись. (Ведмідь) |
* * * Загорнулася в клубок Ціла купка голочок. Лис підбіг, голки понюхав. Потім довго носа чухав. (Їжак) | * * * Навесні цвітуть, мов свічі, Заглядають сонцю в вічі, А під осінь ті свічки Вдягнуть з голок кожушки. (Каштан) |
* * * Запах, колір – все відмінне, Посміхнешся неодмінно. Як серединку кусати, Скривить так, що й не впізнати. (Лимон) | * * * Ні дощами, ні снігами За сто років не розмить. Але хлопці – хулігани Можуть м’ячиком розбить. (Вікно) |
* * * Як навколо об’їси – Серединки не проси. Ми такі гостинці: Дірка в серединці. (Бублики) | * * * І солодкі, і кисленькі, І довгасті, і кругленькі До вподоби ви мені, Соковиті та смачні. Знають добре малюки: Мова йде про… (Ягідки) |
* * * Без насіння виростає І міцне коріння має. Ним їмо і хліб, і суп. Що це буде, дітки? (Зуб) | * * * У ворота він летить, Як зумієш гол забить. Скаче весело по полю, Незамінний у футболі. (М’яч) |
* * * Народився із землі, Зарум’янивсь на вогні І з’явився на столі До борщу тобі й мені. (Хліб) | * * * Хто приходить, Той до неї підходить, Кидає на зуб свій кожух. А коли спекота, То нема роботи. (Вішалка) |
* * * Цього діда мусиш знати, Він стоїть десь під стіною. Кожен день твою кімнату Підмітає бородою. (Віник) | * * * Сопе, хропе, часом чхає, Сюди-туди зазирає; На морозі замерзає, Бо одежини не має. (Ніс) |
* * * Маю плаття золотеньке, Гнучкі, ніжні віти. Кору білу, стан тоненький. Як я звуся, діти? (Береза) | * * * Вміє вишивати, шити, Може ґудзики пришити, Та без одягу донині Рукодільниця – кравчиня. (Голка) |
* * * Швидко мчить, бо поспішає, Пасажирів підбирає. І хвилинка у хвилинку Їх доставить на зупинку. (Автобус) | * * * Знизу вгору, потім вниз Чудо-віз мене привіз. Без руля і без коліс Тягне вгору – потім вниз. (Ескалатор) |
* * * Що це за будинок Ходить без доріжки, Схожий він на колобок, А під дахом ріжки? (Равлик) | * * * Маю крила, та не птах, На семи стою вітрах. То ж мене і кличе всяк Не інакше, як … (Вітряк) |
* * * Чистить курточку, штанці, Чобітки і сап’янці… Дуже працьовита тітка. Здогадались, хто це? (Щітка) | * * * Дерев’яні хлопці Лежать у коробці. Коли з нами граються, То вогнем займаються. (Сірники) |
* * * Шепчу я веселі сни, Тільки ти скоріш засни. Всі кладуть мене під вушко, Бо на те я і … (Подушка) | * * * Як запалять, то горить, Як горить, то плаче. Обережненько гасіть, Бо впече у пальчик! (Свічка) |
* * * Я на сонце дуже схожа – Золотиста, ніжна, гожа. Рано-вранці розквітаю. Відгадати вам неважко, Що за квітка я ? (Ромашка) | * * * Навесні старий садок Вкрив барвистий килимок, І над вишнями в гіллі Загули, мов дзвін… (Джмелі) |
* * * На дубочку я вродився, На дубочку й оселився. Восени я упаду Та дубочком проросту. (Жолудь) | * * * Хутко стрибне на папір, І, хоч вір, а хоч не вір, Враз напише нове слово. Ось і рішення готове. Вправно пише у руці, Бачать всі старання ці. (Ручка) |
* * * Він жовтенький і сипучий, У дворі лежить у кучі. Якщо хочеш – можеш брати І фортецю будувати. Тільки воду мусиш мати. (Пісок) |
* * * От так чудо із чудес: Простягнувся до небес І працює поміж хмар. Що це? Будівельний … (Кран) |
