«Ні труни, ні хрестів І ні тризни!

Прямо в яму, На віки-віків!

Чорна сповідь Моєї Вітчизни

І її затамований гнів»

А. Листопад

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

23 листопада для учнів Княгининського ліцею оформлено  книжкову виставку-пам’ять  «Голод 33-го», на якій   представлені  документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії. А ще   проведений огляд літератури «І пам’яті свіча не згасне…», під час якого бібліотекар  Людмила Голотюк ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні. Цікавим виявилося знайомство з книгою Уласа Самчука «Марія», присвяченої усім матерям, що загинули голодною смертю  в Україні  1932-1933 рр.  Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.