На ній і гроно, і пелюстка,

І небо райдуги на ній …

Мов берегиня вроди хустка

Здавен у нашій стороні.

Мов берегиня вроди хустка

Здавен у нашій стороні.

Та – нареченим на щастя,

Та – на добро матерям,

Вічний дарунок – хустка квітчаста

Знана стежкам і вітрам.

Веселі ви чи сумовиті,

На схилах Ворскли чи Дінця –

Нема таких жінок на світі,

Котрим вони не до лиця.

Мов помолодшала мати,

Гарна й сестра дорога.

Роси в хустині, немов діаманти,

Зорі й квітки в берегах.

Ой ті луги та бережечки,

Які вгорі такі внизу …

На щастя й радість два ріжечки,

а два на смуток і сльозу.

Сонцю й роботі найближча,

Подруга днів осяйна.

Душу зігріє і зніжить обличчя

хустка – тернова весна.