Юні таланти

Шендера Ганна 

учениця Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Весна - чудовая пора 

Веселе сонечко сія. 

У небі пташечки співають. 

Вітрець легенький повіває, 

Струмочок з гаєм розмовляє, 

Калина пісеньку співає. 

Все зацвітає, оживає.

Лелікова Марія 

учениця Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Журавлі на крилах 

Весну принесли:

З квітучими садами, 

Із зеленими полями, 

Із веселими піснями 

Із дзвінкими ручаям

Тижук Зоряна 

учениця  Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Прокинулась зі сну весна 

Втіху й радість мені принесла:

 Квіти на віночок. 

Солов'я в садочок, 

Ластівок веселих 

У мою оселю. 

Ігри і забави,

Пісеньку для мами.

Циганюк Марія 

учениця Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Настала весна, 

Чарівна, ясна. 

Зелена травиця, 

Чиста водиця, Хитра лисиця, 

Чарівний струмочок, 

Пахучий садок 

Красивий весняний вінок.

Ковальчук Наталі я 

учениця Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Мама і весна

На нашому подвір'ї 

Черешні білі-білі- 

То в рідну сторононьку 

Весна знов прилетіла

Ось пелюстки розкрили 

Вже квіточки прекрасні 

Їх мама посадила, 

Удень пречудовий ясний.

Циганюк Павло 

учень Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Прилетів лелека 

На старе гніздечко, 

Ластівки з-заморя- 

До мого крилечка. 

Заспівав горобчик, 

Пісеньку простеньку,

І шпачок сіренький радує серденько.

Радує серденько 

Спів оцей весняний, 

Всі птахи радіють, 

Квіти розквітають. 

Бережімо квітку, 

Бережімо пташку, 

Щоб земля ця наша 

Стала ще найкраща! 

Стань природі другом.

Не ламай деревце, 

Не руйнуй гніздечко- 

Це пташине серце.

Бончковський Ілля

учень Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Люблю я весну за квітки. 

Люблю я весну за погоду. 

Люблю за ліс, за луки і садки

І за все це ми дякуємо Богу.

Зейкан Богдана 

учениця Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Пташечки веселі 

Весну зустрічають, 

Пісеньку співають, 

Що прийшла весна. 

Квіточки пахучі,

 Вітерець співучий 

Легко подуває, 

Усім сповіщає, 

Що прийшла весна. 

Бончковська Юлія

учениця Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Прийшла весна

Весна прийшла, розтанув сніг,

Радіє вся природа,

Лунає скрізь пташиний спів

Для серця насолода.

Пташки співають, луки розквітають

Весна бринить у всій красі.

Всі один одного вітають

Христос Воскрес в весняні дні.

Весна прийшла!

Радіє світ, радіють всі довкола

Шумлять гаї, цвітуть сади

Всі разом славлять Бога.

Матвійчук Ганна 

учениця Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.

Весна

Як гарно навкруги. 

Усе зазеленіло. 

Деревця ожили. 

І птахи прилетіли. 

Напевно вже весна. 

Тепло нам принесла 

І сонце веселіше засвітило.

Мудрук Наталія 

смт. Демидівка

Україно моя рідна, 

Двадцять років вже ти вільна.

І щаслива вся сім'я, 

Батьківщина в нас одна. 

І щасливі люди всі, 

Щастя ми зуміли віднайти. 

Хоч боролися віками 

З королями і царями. 

Коли бились, програвали,

 З поля битви не тікали, 

Бо у нас тече козацька кров, 

А в серцях живе любов. 

Двадцять років процвітаєш,

Щастям землю напуваєш, 

І даруєш нам добро, 

Радість, щирість і тепло.

Нас чаруєш ти лісами,

І медовими лугами. 

Чорне море і Карпати 

Завжди раді нас вітати. 

Твій щорічний урожай, 

Нам, ти, ненько, віддавай,

Щоб твоє рясне зерно 

На полях завжди росло. 

І щоб хліб твій запашний 

Завжди був для нас смачний. 

А ми вдячні тобі, ненько,

Наша люба і рідненька. 

Наша матінко, Вкраїно!

Ти у нас лише єдина. 

Хай бринить народна пісня 

Україна тепер вільна. 

Хай звучать Шевченкові слова: 

«Нема в світі України, 

Немає другого Дніпра».

Яконюк Володимир

смт. Демидівка

Твои письма затерялись где-то.

А возможно их ветер разорвал

От тебя все нет и нет ответа

Почему? Ведь я тебе писал!

Что случилось, дорогая? Слышышь?

Или в дом несчастье забрело!

Почему так долго ты не пишышь?

Что случилось? Что произошло?

Или ты устала от учебы?

Или кто серьезно заболел?

Или тебе уж очень не охота?

Или я чертовски надоел?

А быть может в этот тихий вечер,

Ты с другим нашла себе покой???

Он целует твои губы, плечи ,

Нежно гладя волосы рукой

Ну и пусть! Желаю вам удачи

Только ты об этом напиши.

Знай что даже камень плачет

Несмотря что даже в камне, нет души.

Себя я в жизни не берек.

Для светлой жизни для улыбог.

И ты пойми меня!

Как мало пройдено дорог,

Как мало сделано ошибок..

Тимощук Сергій

учень Вербенської ЗОШ І-ІІІ ст.

Поговори зі мною Літо

Чому люблю я літо багрянисте ? 

Чому люблю я сині небеса? 

Бо сонце в небі сяє золотисте 

Це найгарніша літняя краса

Чому метелик крильцями тріпоче ? 

І вітер так тихесенько шумить 

Бо літо зупинити, мабуть, хоче

 і це найкраща, найгарніша мить

Ще хочу, дуже , літо запитати 

про пахощі прекрасні й кольори 

Якби воно могло нам щось сказати 

О Літо не мовчи, заговори

Ти розкажи про вітер у діброві 

Вже журавлиний ключ летить за гай, 

сади втрачають барви кольорові 

Скажи щось нам, і нас не залишай

Синіцька Марія  смт. Демидівка

Люблю Україну

Мій рідний край. 

Працьовитий мій люде,

Моя земля.

Скільки горя ти пережила. 

Хотіли всі тебе здолати, 

В рабство народ твій віддати. 

Хоч в перемозі надії були марні 

Ти вистояла і не здалась. 

І вся та погань зрозуміла, 

Що українці нездоланна сила. 

Вони усіх із краю поженуть, 

Тих хто на землі їхні зазіхнуть. 

Я горджусь твоїм народом 

Славним козацьким родом. 

Люблю твої карпатські гори 

І глибоке сине море, 

Уквітчані степи й лани,

Твоє родюче колосисте поле

І ліси, ліси, ліси. 

Люблю твій щебіт птах 

І літній теплий дощик, 

Також мамин з борщем горщик 

І лагідний вітерець, 

Що мене так пригорта

І ягід твоїх щедрий кошик,

Вишневий цвіт, твою калину, 

Пісню і мову солов'їну. 

Яка чудова, ти, країно, 

Моя рідна Україно! 

Любім разом, не по одинці,

Бо ми славний козацький рід 

Ми, українці!

Мельничук Людмила

 с. Дубляни 

Вже місяць сховався за хмари. 

І скоро почнуться нічні ті кошмари. 

Самотня сьогодні я знов 

Ніхто не розкаже мені про любов 

Тебе біля мене зараз немає 

На вулиці знову холодна зима 

До губ не торкнеться твоя ніжна рука 

За вікнами сніг, а я знову сама

Якщо мене не стане - не сумуй! 

Живи, як жив колись до мене 

Звичайно, якщо можеш - не забудь 

Тих почуттів, що радували небо 

Тих наших мрій, тих наших сподівань 

Що доля нас зведе з тобою разом, 

Але нажаль, нажаль, нажаль, нажаль 

Не буде як колись! Мене не буде в тебе!...

Чому? Чому тебе кохаю? 

Чому без тебе помираю?

 Чому так важко на душі? 

В саду так гірко плачуть солов'ї

Пробач за те, що ми не разом! 

Пробач за те, що ти один! 

Пробач за те, що я кохаю!

 Пробач за те, що залишаю 

Тебе одного назавжди!...

Я кохаю тебе більше всіх, 

Я кохаю тебе більше всього 

Ти пробач, не змогла зберегти 

Те, що ми будували так довго

 Скоро зима, а я знову одна 

Поруч не має тебе 

Завжди кохала тебе я і буду кохати

Не буду зважати на те, 

Що може уже не потрібна тобі 

Та іншу кохаєш вже ти 

Поля заляжуть білосніжні сніги 

І втрачу тебе назавжди

Якби можна було б повернути 

Ті хвилини кохання з тобою 

Я б усе віддала б я клянусь 

Щоб не зрадила б більше ніколи 

Я б кохала тебе лиш одного 

Все для тебе робила б, для того,

 Щоб ми разом були назавжди. 

Але ти мене більше не жди 

Хоч і важко без тебе самій 

Мабуть доля моя - бути завжди одній

Маргарита Костюкевич

 ученищ Малівської ЗОШ І-І1І ст.

Я люблю свою Батьківщину:

І котика-мурзика,

І песика-барбосика, 

І дві киці-мурлиці, 

І дві пташки-синиці.

Тетяна Корінь, 

учениця Малівської ЗОШ І-ІІІ ст.

ВЕСНЯНА РАДІСТЬ

Веселе сонечко пригріває. 

Зима тихенько відступає. 

До нас прийшла весна-красна,

Весняну радість принесла. 

Пташки вже весело співають, 

Морози швидко утікають. 

Зеленіють трави враз,

Бо це весняний був наказ.

Наталія Томілович,

 учениця  Малівської ЗОШ І-1ІІ ст.

Весна

Сонце світить, вітер віє.

Вже прийшла до нас весна. 

Принесла нам гарні квіти,

Сонця, радості й тепла. 

І лунає сміх та гамір

У дворі і у садку.

Ось така у нас весна

І красива, і чудна!

Аліна Нечай,

учениця Малівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Весна

На крилах ластівки весна 

У край наш прилетіла.

Така чудова і ясна 

Теплом поля зігріла. 

Дрімучий ліс від сну ожив, 

Травичка вгору рветься. 

Лелека гілку положив, 

Вже за гніздо береться. 

А жайворонки без кінця 

Дзвенять в широкім полі.

І б'ються радісно серця: 

Прийшов кінець недолі.

Минулася лиха зима,

Морозам вже не бути.

І перший цвіт земля прийма, 

Пісні довкола чути. 

Віка Сацько,

учениця  Малівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Весна

Вже прийшла до нас весна.

Гарні квіти принесла

Усміхніться, любі діти,

Й подивіться на ці квіти. 

Загляда вона в віконечко,

І вже світить ясне сонечко.

Свій перший промінь дарує, 

Неначе руку цілує. 

Ось така прийшла пора 

Люба й красна весна.

Аліна Томілович, 

учениця  Малівської ЗОШ І-ІІІ ст.

ЛІРИЧНИЙ

Чому люди плачуть?

Напевне, від болю...

Від болю у серці,

Від болю в душі.

Чому люди плачуть?

Напевне від страху...

Коли близькі люди

Стають зовсім чужі.

Чому люди плачуть?

Мабуть, від кохання...

Коли почуття заховались в тіні.

Чому люди плачуть?

Через самотність...

Коли вже і квіти

Стають мовчазні.

Чому ж я не плачу?

Цього я не знаю...

Чому усі плачуть?

А я лише - ні.

Никитішина Катерина,

 учениця Малівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Десь вже недалеко...

Зима відступає,

Холод забирає.

Десь вгорі жаріє небокрай.

Десь гуляє вітер.

Десь проклюнулися квіти

Кличе весна мене вдаль.

Десь кричить лелека, 

Десь вже недалеко.

Зиму більше і не чуть.

Десь встає світанок... 

Недалеко ранок...

По ставу качаточка пливуть...

Унєгова Мар'яна, 

учениця Малівської ЗОШ І-ІІІ ст.

У високості

Коли в нічних воркочимо просторах,

Мов голуб'ята, - тільки ти і я-

Очима я тебе шукаю в зорях –

Подалі від земної марноти. 

Не ангел я, щоб взяти й полетіти,

Але, можливо, щастя на крилі 

Я досягну незримої орбіти. 

Стривоженої нашої землі.

Невільники ми в цих просторах. 

В моїх устах шукаєш щастя ти, 

Душею ж бачу нас обох у зорях

І так боюся впасти з висоти.

Малецька Олена, 

учениця Малівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Жінка

Вона була така щаслива,

 І у руках троянди несла. 

Така закохана, вродлива

 Й така спокійна, наче весна. 

Проклала доля їй стежину 

Щасливу із любові й ласки.

 Комусь же стане за дружину,

 комусь зіграє роль любаски. 

Вона є жінка непримхлива – 

Гірке вино й суха вода.

Ти придивись, яка смілива.

 Яка упевнена хода! 

Спитаєте, з чого зіткали 

Таке чудесне полотно? 

Полин і мед у суміш клали, 

Солили і лили вино. 

Додали суму і любові.

Печалі, зради, знов води, 

А ще надії, віри, втоми, 

Окропу, золота й руди. 

Ти випий ліки ці прекрасні. 

Не бійся, друже, трутизни. 

Бо стане день для тебе ясним, 

Хорошим, повним новизни.

Соловей Марія 

учениця Вербенської ЗОШ І-ІІІ ст.

Прокинусь знову серед ночі

 Погляну в небо я нічне 

Відчую біль ту саму в серці

 Згадаю знову я тебе.

Впаде сльоза з моїх повік, 

Яка давно вже там іскрилась 

Вона кипіла і боліла 

Хотіла вирватись на волю 

Упасти, скотитись по моїй щоці

И розбитись у твоїй руці.

Упала, але не у твої руки, 

Скотилась по моїй щоці, 

Розбилась об аркуш цей паперу, 

На якому лягли ці рядки.

Та вона знову закипіла... 

І друга, третя - безліч їх було

 І були мокрі мої щоки, 

Лиш через те, що ти 

Не зберіг мою любов...

Олена Бобрик

 учениця Боремельського НВК

 «ЗОШ І-ІІІ ст.-колегіума»

Чорнобильська провесінь

Люблю тебе, моє Полісся 

Люблю твій ліс, люблю тебе за води 

Колись давно, страшенний льодовик 

Змінив твою природу

Шумлять дуби, ялина, бук 

І води Прип'яті й Горині 

А із глибин твоїх земних 

Копають торф, граніт, бальзати

Зайці, козулі і вовки

 Живуть у твоїх хащах 

Бобри і норки - у річках 

Це все твоє багатство!

Співають пісні чарівні 

Птахи дзвінкоголосо 

І гордо, ситі в болотах,

 Стоять журавлики в покосах

Та злі державнії мужі 

Зчорнили твої села 

Пустивши дим страшний, їдкий

 З реактора у небо

Осів він на ліси, поля 

Де люд копав топаз, граніт 

І почорніло все живе,

 І правди ніде діти -

Чорнобиль ... Катастрофа! 

Сльози, страх...

А згодом - ліквідатори і постраждалі... 

Затихло все .. .Пуста змарнована моя земля.. .

Спустілі та німі оселі.

Дерева голі, наче пізня осінь,

 У річці чорна, наче ніч, вода. 

На всій землі - радіаційна постіль: 

Все огорта чорнобильська біда...

Роки ідуть, а лихо не зникає, 

Не розбудила землю і весна, 

Людські серця до болю вона крає... 

Прокинься вже від сну, 

чорнобильська земля!

Наталія Савелюк, 

учениця  Боремельського НВК

 «ЗОШ І-ІІІ ст.-колегіума»

Весняні грози

Течуть струмки і котики цвітуть. 

І на душі так зразу потепліло. 

Земля проснулась. 

Зимові ж сни надовго відійдуть.

Весняна гроза. Свіжий вітер. 

Краплини спадають на трави, на квіти

 Злітають з листка на листок, як сльозинки, 

Прозорі й блискучі весняні краплинки.

Шепочуть залякано зеленії віти,

 Прогнати їх так намагається вітер: 

Він їх обіймає і струшує сльози... 

Такі в Україні веснянії грози.

Лукащук Владислав

 учень Боремельського НВК

 «ЗОШ І-ІІІ ст.-колегіума» 

Давно події ці були,

Пройшло багато літ. 

Тілесні рани зажили, 

Та серце ще болить.

Прийду до обеліску Слави 

І квіти покладу 

Тим воїнам, що захищали 

Наш край, через біду.

Лягли костьми за Україну, 

Свідомо це зробили, 

Бо захищали Батьківщину,

 Що враги захопили...

Багато крові пролилось,

 І сльози проливались...

 В житті героями були,

 Героями й зостались.

Кротік Софії

учениця  Боремельського НВК

 «ЗОШ І-ІІІ ст.-колегіума»

Моя мама - найкраща

Майже в усіх немовлят слово 

Мама найперше. 

Воно лагідне і ласкаве.

А моя Мама - найкраща і найдобріша серд усіх.

Вона схожа на світанкове сонечко, 

яке світить для мене кожного дня.

А коли ж мене Мама пестить, 

її руки, ніби пелюстки троянд.

Очі у Мами - чарівні, вони, мов ті дві ясні зіроньки.

Мамині губи - ніжні і ласкаві.

Я дуже люблю свою Матусю, 

тому що вона найкраща у світі.

Вознюк Ольга

учениця  Боремельського НВК 

«ЗОШ І-ІІІ ст.-колегіума»

 Моя мама

Моя матуся наймиліша 

Ніжна, добра, як весна, 

І для мене найдобріша 

Чуйна, віддана вона.

Смачно їсти приготує 

Доню з сином нагодує

Приголубить, поцілує.

І до школи помандрує.

Василюк Дмитро

учень  Боремельського НВК 

«ЗОШ І-ІІІ ст.-колегіума»

Моя мама найкраща

Мама - це наймиліше слово

для дитини, та й, мабуть, для кожної людини.

А моя мама - найкраща у світі.

Вона сяє для мене кожен день, як ясне сонце.

У неньки найласкавіші в світі руки.

Вона красива, як червона троянда.

Очі у мами, як дві зіроньки, що світять мені з висоти.

Коли мама мене цілує, то губи у неї, неначе ніжний

любисток пестить моє обличчя.

Нікого кращого в світі я не знаю.

Я люблю Вас, матусю!

Лукянчук Валентина

учениця Рогізненської ЗОШ І ст. 

* * *

Я маю право вчитись 

Я маю власнеє житло 

І хочу в світі радувати 

Свою родину і батьків 

І хочу гарно чай варити 

І частувати й радувати 

Я маю право на газету 

Я маю право на життя 

Я маю тільки краще вчитись

 Коли прийшла уже весна 

І школу скоро я закінчу

 І в світ піду у майбуття 

Я хочу тільки, щоб раділи 

Моя уся сім’я.