Народився 16 березня 1962 року в с. Вовковиї, Демидівського району на Рівненщині. 

Закінчив українське відділення філологічного факультету Рівненського педінституту. Був головою вузівської літературної студії. Після армійської служби трудову діяльність розпочав у Млинівській районній газеті «Гомін». До 1985 року — заступник редактора Млинівської районної газети «Гомін».Із 1985 року працює у рівненській обласній газеті «Вільне слово» (завідувач відділу власних кореспондентів). Із 2007 року — головний редактор літературно-краєзнавчого журналу «Погорина» Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України.

Окремими виданнями вийшли: збірки поезій «Вирій» (1990), «Лаври і терни» (1997), повість «Христина» (1991), книжки для дітей «Кролик, який обманув себе» (1991) та «Неслухняник» (1994), краєзнавчі дослідження «Млинівщина: погляд у минуле» (1991), «Млинівщина на межі тисячоліть» (2001), «Берег любові — берег печалі» (2003), «Редут» (історичні оповідання)(2007), «Холодний подих монастирської свічки» (історичні оповідання, у співавторстві з Андрієм Бабінцем)(2008) літературний портрет «Ростислав Солоневський» (2000) тощо.

Член Національної спілки письменників України.

Учасник п'ятої республіканської наради молодих літераторів 1989 року. Лауреат літературної премії імені Валер'яна Поліщука. Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету міністрів України.

Ярош Анатолій Петрович 

Народився Анатолій Ярош у 1929 році у селі Золочівські Ниви Демидівського району Рівненської області. Багато хто в Україні та поза її межами дізнався про це поселення саме за адресою цілителя. Але три роки тому подружжя Ярошів переїхало до доньки Марії у село Ратнів. Однак потік хворих до цілителя не зменшився.

Під час війни Анатолій Ярош від вибуху снаряда втратив на одному оці зір та ліву руку, а згодом… почав лікувати від сколіозу, остеохондрозу, поліартриту, спинних гриж, складати переломи, вправляти вивихи, диски. Багато років костоправ нічого не бачить.

Попри похилий вік (79 років) костоправ не перестає приймати хворих, лікуючи їх від сколіозу, остеохондрозу, поліартриту, спинних гриж; складає також переломи, вправляє вивихи, диски...

Лікувати людей  йому допомагає дружина Надія Миронівна. Вона робить перев’язки, підтримує поламані руки.

Солоневський Ростислав Тимофійович

Народився  25 квітня 1930 р., с. Вовковиї, Демидівського району на Рівненщині - український письменник.

Із сім'ї хліборобів. Його навчання в школі було перерване війною, і він став учнем стельмаха. Після закінчення семирічки в 1947 р. вступив у Дубенське педучилище, з якого в 1950 р. за відмову поступити в комсомол був виключений. Достроково став учителем Хотинської школи Радивилівського району, звідки весною 1951 р. був призваний в армію. У 1954 р. був поновлений учнем Дубенського педучилища, яке закінчив з відзнакою.

З 1957 р. працював директором Клеванського районного будинку школярів та юнацтва, вчителем СШ № 2 селища, одночасно навчався в Рівненському педінституті.

За фахом — вчитель математики і креслення. Педагогічній роботі віддав сорок років. Відмінник народної освіти України. Зараз на пенсії. Проживає в селищі Клевань Рівненського району. Опублікував чимало статей в ім'я відновлення історичної правди про діяльність УПА, заради збереження доброї пам'яті про її полеглих героїв.

Член Національної спілки письменників України.

Лауреат обласної літературної премії ім. Валер'яна Поліщука (1991).

Автор 27 поетичних збірок гумору та сатири, серед них:

«Хто є хто» (1991), «Мусить кричати» (1991), «Весела всячина» (1992), «Бувальщина навиворіт» (1992), «Зуб на зуб» (1994); «Відгадаєш ти чи ні?» (1991), «Я за голкою біжу» (1993), «Експонати» (1995), «Шаради» (1997), «Кажуть люди, кажуть» (1998), «Всяк по-своєму міркує» (2000), «Солоненькі витребеньки» (2002), «Хитрий внук» (2003), «Бійтесь Бога, приймаки!» (2003).

Скальський Валентин Романович

Народився 25 червня 1954 року в смт. Демидівка Рівненської області.

У 1971 закінчив Демидівську середню школу, а у 1978 році – радіотехнічний факультет Національного університету "Львівська політехніка”. Працював на Львівському заводі радіоелектронної медичної апаратури, служив у лавах Радянської армії, після чого пішов працювати у НТК "Фізико - механічний інститут ім. Г.В. Карпенка” Національної академії наук України, м. Львів, де працює і по нинішній день. В даний час виконує обов'язки завідувача відділу акустико-емісійного діагностування елементів конструкцій.

За час роботи в НТК (з 1980 р.) ним розроблено низку методик і засобів для проведення неруйнівного контролю методом акустичної емісії виробів та конструкцій, кількісної оцінки об’ємної пошкодженості і статичної тріщиностійкості матеріалів як на повітрі, так і у робочих середовищах. Більшість із них знайшли своє прикладне застосування.

У 1993 р. успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, а у 2003 р. – доктора технічних наук зі спеціальності „механіка деформівного твердого тіла”. За результатами наукових досліджень опублікував понад 200 друкованих праць, серед яких довідниковий посібник „Механіка руйнування та міцність матеріалів”, монографії: „Акустична емісія під час руйнування матеріалів, виробів і конструкцій”, „Оцінка об'ємної пошкодженості матеріалів методом акустичної емісії”, „Some methodological aspects of application of acoustic emission”, „Теоретичні основи акустичної емісії у механіці руйнування” а також 5 препринтів та близько 20 патентів України на винаходи. Його праці опубліковані у таких фахових виданнях як „Engineering Fracture Mechanics”, „Materialwissenschaft und Werkstofftechnik”, „Фізико-хімічній механіці матеріалів”, „Технической диагностике и неразрушающем контроле”, „Відбір та обробка інформації”, „Віснику двигунобудування” тощо. Неодноразово виступав із науковими доповідями на науково-технічних конференціях, симпозіумах та семінарах різного статусу як в Україні, так і поза її межами.

У 1997 р. присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, а у 1998 р. на запрошення польської сторони проходив наукове стажування у Політехніці Свєнтокржиській (м. Кельце). За його безпосередньою участю виконувалась ціла низка наукових міжнародних грантів, серед яких і проекти УНТЦ. Важливим науковим доробком є участь у розробці та запровадженні у дію (2001 р.) Держстандартом України „Рекомендацій щодо акустико-емісійного контролю об’єктів підвищеної небезпеки. Р 50.01.- 01”, а особливо – Національного стандарту ДСТУ 4227–2003. „Настанови щодо проведення акустико-емісійного діагностування об’єктів підвищеної небезпеки”, який чинний від 01.12. 2003 р.

У 2004 р. під його керівництвом у ФМІ НАН України створено лабораторію акустико-емісійних досліджень. Займається науково-педагогічною діяльністю – за сумісництвом працює професором кафедри механіки у Львівському національному університеті імені Івана Франка та на кафедрі зварювального виробництва, діагностики і відновлення металоконструкцій Національного університету "Львівська політехніка”

Романюк Микола Ярославович

Указом Президента України Віктора Ющенка №1199/2007 від 10 грудня 2007 року головою Волинської обласної державної адміністрації призначено РОМАНЮКА МИКОЛУ ЯРОСЛАВОВИЧА

Народився 24 серпня 1958 року у с. Золочівка Млинівського району (тепер Демидівський район) Рівненської області. Має дві вищі освіти за спеціальностями "інженер-технолог" (Львівський лісотехнічний інститут, 1982р.) та "економіст" (Луцький індустріальний інститут, 1995р.)

Трудову діяльність розпочав у 1975 році робітником на Луцькому меблевому комбінаті. Після здобуття вищої освіти повернувся на це ж підприємство, де працював майстром з 1982 до 1983 року.

З 1983 до 1993 рр. - на комсомольській та партійній роботі. Цей період включає роботу на посадах інструктора, заввідділом комсомольських організацій Луцького міськкому комсомолу, першого секретаря Луцького міськкому комсомолу (1984-88рр.), першого секретаря Волинського обкому ЛКСМ України (1988-91рр.), голови комітету у справах молоді і спорту Волинського облвиконкому, заступника начальника управління у справах молоді і спорту Волинської облдержадміністрації. Стаж державної служби - більше 9 років.

З лютого 1993 до листопада 2007 року очолював Волинське головне регіональне управління ЗАТ КБ "Приватбанк".

Громадська робота. Позапартійний. Депутат Волинської обласної ради трьох скликань. У нині діючому складі Волинської обласної ради - член фракції "Наша Україна", заступник голови постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів, цінової політики та використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Нагороди. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Грамотою Верховної Ради України та Почесною грамотою Національного банку України.

Сімейний стан. Одружений. Дружина Марія Василівна - домогосподарка. Проживають у с. Зміїнець Луцького району. Двоє дорослих синів займаються підприємницькою діяльністю.

Лінько Ярослав Володимирович 

Лінько Ярослав Володимирович -  відомий в Україні та за її межами хірург.

Народився в с.Золочівка Демидівського району. Закінчив школу з відзнакою, вищу освіту здобув у Тернопільському медичному інституті. Стажування проходив у Іваничівській районній лікарні Волинської області, і там його визнали лікарем за покликанням. Пізніше, вчився в аспірантурі, виїжджав у клініки Москви, запозичував передовий досвід. 

Згодом, очолив відділення ортопедії і травматології Київської клінічної лікарні №26. Захистив кандидатську дисертацію по лікуванню і оперативному втручанню колінних суглобів. Щотижня проводить десятки таких операцій.

Ярослав Лінько відкрив власну клініку. За сумісництвом працює лікарем у спортивному клубі «Динамо». Виїжджає на змагання, надаючи при потребі допомогу футболістам-динамівцям.