***
Жіноче щастя
Жіноче щастя! Ти буваєш
Солодке і гірке на смак.
Якщо смаку його не знаєш-
Життя прожите абияк.
Жіноче щастя- стежка в полі
У світ кохання і добра,
Це крила радості і долі,
Що мама в спадок нам дала.
Жіноче щастя- чисте небо
І спів пташиний у гаю.
Ні, срібла –злата нам не треба,
Щоб зберегти любов свою.
Жіноче щастя- крик дитини,
Яку під серцем носиш ти.
Тепло і затишок хатині
Ти, жінко, можеш принести.
Жіноче щастя- то кохання
У цвіті, в шелесті дібров.
То сміх дзвінкий дитини зрання
І вічна мамина любов.
Жіноче щастя- ніжні квіти,
Що квітнуть вранці під вікном.
То чуйні і хороші діти,
Як у пташини під крилом.
Жіноче щастя, як з коханим
Біда і радість- все навпіл.
І не страшна тоді нам старість
І літ сурова заметіль.
Жіноче щастя- тиха радість,
Коли хлібина на столі.
Жіноче щастя- біла заздрість,
Його б побільше на землі!
***
Блукала по світі чимало я літ,
Та доля вертала до рідної хати.
Бо тут назавжди залишився мій слід
Й чеканням на мене жила моя мати.
Прилечу я до неї, до ніг припаду,
Схилюсь на натруджені руки,
Повідаю радість свою і біду,
Не хочу я з вами розлуки.
Та життя, як ота бистрина,
Пролетіла весна , минулося літо.
На скроні й мої вже лягла сивина,
Вертаю до хати- нема кому стріти.
Часто серцю так гірко буває,
Я шукаю літа у дубовім гаю,
Не хочеться вірить, що роки минають,
Накуй ще зозуле, на долю мою.
Головач Надія Данилівна
Говорили мені
Говорили мені: ’’ Ти така молода.
Схаменись і покинь цю науку.
’’ А мене омивала живая вода,
І хтось міцно тримав мою руку.
Говорили мені: ’’ Світ красивий такий
І дороги багаті, широкі’’.
А у серці моїм чути голос другий,
Що давав мені мир і спокій.
Говорили мені: ’’Буде важко тобі
Йти по тернах то вниз, то вгору’’.
А мені усміхались небеса голубі,
Дух Святий укріпляв в цюю пору.
Говорили мені: ’’ Відречуться тебе
Твої друзі, батьки і діти’’,
Та втішало мене Боже слово святе,
А душа розквітала, мов квіти.
Умовляли мене їхні бідні серця:
’’Тебе стрінуть і бурі, і злива’’.
Але чула я шепіт свого Творця
І від цього була вже щаслива.
Для тебе
Для Тебе народилася на світ.
Для Тебе хочу це життя прожити.
У серці берегти Твій заповіт,
Тебе любити і Тобі служити.
І тішить серце світле майбуття,
Тобою подароване спасіння.
Ти є Дорога, Правда і Життя.
Ти є любов і світле Воскресіння.
Роки
О, роки- шалені коні,
Куди так спішити вам?
Ви любі моїм безсонню,
Ви милі моїм думкам.
О, роки- струмки бурхливі,
Спиніться хоча б на час.
Скажіть, ви були щасливі,
Коли я любила вас?
О, роки- вітри безжальні,
Спочили б хоча на мить.
Не будьте такі печальні,
Допоки любов горить.
Знову осінь!
Знову осінь, о, знову осінь,
Жовтим листям надії розносить.
Я шепчу- зупинися, досить.
А твій погляд- зустрічі просить.
Дні осінні, тепло і муки
Вже нівчому тебе не винують.
Мої очі, уста і руки
Сині краплі дощів цілують.
Знову осінь.О, знову осінь.
Обриває надії тужливо.
Знову погляд твій зустрічі просить.
А зустрітися- неможливо.
Тетяна Данилівна Горобець
Тобі
Ти вже не той і я не та,
Забрали пройдене літа.
Лиш самота, вона пуста,
Та ім'я ще живе в устах.
Ти вже не той і я не та,
Не повернеш назад літа,
Лиш в глибині душі моїй
Багато нездійснених мрій.
Ти вже не той і я не та,
З дерев вже листя опада,
В вікно поскукає зима,
Тебе нема, лиш самота.
Ти вже не той і я не та,
Ти десь один і я одна,
Мої уста, твої уста,
Хтось зігріва не ти, не я...
Ніна Василівна Парадюк
Долі
Сидить орел на дубі
Горлиця на тополі
І говорять вони
Які у них різні долі.
Орлова доля
Від бід охороняти
А горлиці доля
Пісні співати.
Заспівай мені горлице пісню
Щоб зворушила душу
Раді для кого я
Жити на світі мушу.
Микола Олександрович Щербатюк
***
Солодко серпень дрімав
У затінку спілого літа,
В своїх долонях тримав
Плодів уже із пів сита.
А у ситі іще був
Терпкий запах літа.
Це мені, щоб не забув,
Коли яблунька в саду
Буде осінню роздута.
Віталій Іванович Тарасюк
Сімейна
Чом, скажи, у тебе,
Ганю, Синці «висипали» зрання?
В цьому плані мені легше
Ніж вдовиці Прісці.
Я - сімейна.
І, найперше,
Муж на своєму місці.
Інна Анатоліївна Олійник
Акорди осені
Мінорні акорди осені
Летять у забуття щоранку.
Невимушені і непрошені
Блукають по моєму ґанку.
Заплачуть акорди осені
Сльозами молитви, відчаю.
Акорди забутої осені
У нас відгукнуться вічністю.
Віктор Васильович Степанюк
Тихо
Стукає біль в мою душу.
Відчиняю. Стоїть сивина... –
Я самотня прийшла, бо я мушу
Повідомить, що це не вина...
Це роки нашептали бажання,
На поспішній дорозі зійшлись
І домовились в тайнім проханні:
Почекай, зупинись, прихились...
Урочисто хай буде для тебе
В цей освячений час простоти...
Це ж від роду до роду потреба
Непогасною пам'ять нести!
Людмила Вадимівна Мулько
***
Вже ніч, та Муза не лишає.
У ній купатись я готова.
Нічого кращого немає
