Художня вишивка_3

Малецька Мирослава Геннадіївна 

(вироби)

         Народилася 14 грудня 1949 року в с.Золочівка. Зростала у простій селянській сім’ї: батько – Клим’юк Геннадій Васильович, мати – Клим’юк Євдокія Герасимівна все життя працювали в колгоспі.

Вишивати почала з раннього дитинства. Одна з перших вишивок – картинка, зберігається і донині. Вишивала здебільшого вночі і кожної  вільної хвилинки. У творчому доробку майстрині: безліч серветок, подушок, рушників, доріжок, вишита бісером блуза та ікона. Вишиває Мирослава Геннадіївна тільки за одну нитку. Усі вишивки, як намальовані картини: акуратний, дрібненький хрестик, оригінально підібрані узори і кольори. «Вишивання – то моя насолода». – каже Мирослава Геннадіївна.

       Сад біля хати – посаджений її руками і  кожної весни вона садить все нові і нові дерева та кущі, висіває і розмножує нові сорти овочевих культур. А у затишних кімнатах господині – радують око вазони.

       З усього видно, що Мирослава Геннадіївна людина творча, любить красу і прагне творити її своїми руками. Вироби свої дарує дітям, внукам, рідним. Найближчим часом планує вишити плаття улюбленій невістці та собі блузу.

____________________________________________________________________________________________

Борис Ірина Степанівна 

(вироби)

      Народилася Ірина Степанівна 17 серпня 1944 року в селі Золочівка у родині Степана Захаровича та Мотрони Максимівни Охремчуків. У сім’ї було троє дітей: старший брат Саша, Ірина та молодша сестра Соня. Батько з фронту повернувся інвалідом (без ноги), а мама все життя хворіла. Тож діти змалку були привчені до праці: ходили в школу, допомагали батькам по господарству.

      Свій трудовий шлях Ірина Степанівна розпочала зразу після закінчення 7 класів Золочівської школи. Взяла 50 соток колгоспних буряків, обробила їх весною. Поки бурячки росли, пішла на місяць працювати черговою у колгоспну контору, а на жнивах працювала на копнувачі соломи. Осінню, викопавши буряки, пішла працювати на ферму на Ниви Золочівські. Весною, працьовиту, спритну дівчину перевели на ферму у Золочівку, доглядати нетелів. І так дояркою пропрацювала з 1958 по1964 роки.

         У 1964 році вийшла заміж за Бориса Євгена Саверіяновича. Дітки народжувались щороку: 1965 – Жанна, 1966 – Толік, 1968 – Люда, 1969 – Женік, і найменшенька Юля – 1975 року. Поки дітки підростали, чотири роки працювала в ланці. А з 1972 по 2000 роки – була дояркою і свинаркою на фермі у селі Золочівка. Мало сказати, що Ірина Степанівна доглядала чималу групу корів чи поросят. Вона вивчила їх настільки, що стала ветеринаром без диплома. До її хати і сьогодні ідуть селяни за порадою, за допомогою. І вона нікому не відмовляє, а в будь-яку пору доби,  поспішає туди, де вона знає і може принести користь. У 48 років залишилася вдовою. Тож праця, клопоти, які мали б зменшитися, подвоїлися. Але Ірина Степанівна ніколи не нарікала на труднощі, а мужньо, перемагаючи їх щоденною працею, долала разом із дітьми. За материнську турботу, ласку, Бог благословив Ірину Степанівну вдячними дітьми і внуками.  За хороше виховання 5-ти дітей у 2011 році їй присвоєно почесне звання України – «Мати-героїня».

       У затишній оселі Ірини Степанівни вишивка скрізь. Здається, де у такої заклопотаної жінки є час, щоб ще творити таку красу на полотні. «Кожної вільної хвилини, а особливо це можливо було лише уночі, я вишивала». – каже майстриня. Вишивати почала у 4 роки. Тоді вперше, без маминого дозволу, взяла кусочок полотна, а у двоюрідних сестер чорних і червоних ниток. Заховалася на печі і почала вишивати. Коли мама те побачила, то сказала: «Не ховайся, якщо хочеш вишивати, я дам тобі хороший кусок полотна». Свій перший рушник вишила коли ще не ходила до школи. Узори вишивок перемальовувала у двоюрідних  сестер на папір, а потім, ввечері переносила узор на полотно. Одного разу, вчителька молодших класів (яка нині проживає у смт. Млинів) Багрянівська Людмила Олександрівна, принесла вишиту картину. Ірина зі своєю двоюрідною сестрою вночі переймали узор картини і вишила першою.

         Сьогодні у доробку майстрині багато вишитих серветок, подушок, доріжок, більше 30-ти рушників, 4 килими, 7 картин і ікон. Найближчим часом планує вишивати блузи та скатертину.

         Вироби не продає, лише дарує дітям, рідним. Чудовий рушник «Рідній школі» подарувала у Золочівську ЗОШ І-ІІ ступенів. Свою любов до вишивання передала дочкам та внукам.

____________________________________________________________________________________________

Ковальська Віра Миколаївна 

(вироби)

       Народилася Віра Миколаївна 1971р. у с.Малево Демидівського району Рівненської області, в сім"ї колгоспників. В 1999р. Віра разом із сім"єю переїхала жити у с.Малево, де до 2002р. працювала різноробочою в колгоспі с.Золочівка.

      З 2002 року Віра Миколаївна проживає в с.Лисин. В даний час вона домогосподарка, мати 3-х дітей, заміжня. Весь талант мами перейняла Віра і вишиває дотепер. Пані Віра захоплюється як сучасною, так і старовинною вишивкою, яку знаходить у знайомих і односельчан та перезнімає її по-своєму.

         Невелика оселя Віри Миколаївни, особливо по святах, прикрашена різноманітними вишивками, які можна побачити на рушниках, серветках, подушках, скатертинах та простирадлах.

        Вироби Віри Миколаївни неодноразово виставлялись на різноманітних виставках декоративно-ужиткового мистецтва у клубі с.Лисин, БК с. Хрінники та на районних виставках до різних свят. Вишиванки Віри прикрашають народознавчу світлицю, яка знаходиться р .шубі с.Лисин.

____________________________________________________________________________________________

Синиця Людмила Олександрівна 

(вироби)

      Людмила народилася у 1977році у с. Пугачівка Млинівського р-ну Рівненської обл. в сім"ї селянина. У 1997р. Людмила вийшла заміж та переїхала жити у с.Лисин Демидівського р-ну. З 2005р Людмила Олександрівна - працівник Хрінницького відділення зв"язку, де працює листоношею і дотепер.

        Ще в шкільні роки дівчинку Люду помітила вчителька трудового навчання, Марія Іванівна, що та цікавиться майстерністю вишивання. Її оселя прикрашена насиченими візерунками квітів та птахів на рушниках; ліжка застелені мальовничими вишитими простирадлами, подушками, лсі^ами; столи - скатертинами.

         Вишиванки пані Людмили неодноразово виставлялися на виставках майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, які проводились у клубі с.Лисин, БК с.Хрінники та на районних виставках до різних свят. В даний час деякі вироби Людмили Олександрівни є окрасою народознавчої кімнати, яка знаходиться в клубі с.Лисин.

____________________________________________________________________________________________

Юрчук Людмила Володимирівна

(вироби)

      Народилася Людмила Миколаївна 15 січня 1973р в с.Хрінники. У 1988р. закінчила Хрінницьку ЗОШ І-ІІІст.. Відразу поступила у Луцьке педагогічне училище. Після закінчення училища працювала вчителем у Товпижинській початковій школі. У 1993р вступила на заочне відділення Луцького педагогічного інституту на історичний факультет. З 2006 по 2008р працювала працівником Соціального центру служби сім’ї та молоді. На даний час домогосподарка. Людмила Володимирівна дуже любить куховарити, тому часто дивує свою сім’ю різнимисмаколиками..

З 2006р Людмила Юрчук є постійним учасником районних виставок декоративно-ужиткового мистецтва. В селі нема більш закоханої у мистецтво людини, як Людмила Володимирівна. Дім майстрині нагадує галерею української вишивки, в якій багато картин різної тематики.

____________________________________________________________________________________________