Народні умільці

 Казмірук Аполлінарія Лаврентіївна 

(художниця)

 

народилася  11 липня 1936    році  в селі Більче Демидівського району в сім'ї селянина Дячука Лаврентія Сильвестровича і Дячук Ольги Петрівни.

Коли було 3 роки, залишилася без матері, Поліну доглядала бабця Мокрена. Батько одружився вдруге, мачуху звали Олена Іванівна. Через деякий час у 1944 році він був заарештований за причетність до УПА. Лише два рази рідні мали нагоду відвідати його. Тоді їм відмовили, і більше донька батька не бачила. Згодом з'ясувалося, що він був розстріляний 25 листопада 1944 року. А на мачуху та Поліну 20 травня 1947 року чекало заслання до Актюбінської області Казахської СР. Тривало воно недовго, бо мачуха самовільно повернулася назад. ЇЇ  вислали вдруге, але уже без дівчинки. Поліна проживала з тіткою. В школу пішла в 15 років. Дуже любила малювати, але не мала чим. Збирала "огризки" олівців, які викидали інші діти. Закінчила сім класів Малівської школи, вступила на навчання в Дубенське медучилище. Вирізнялася з поміж інших дітей поношеним взуттям та вкороченим тітчиним плащиком. А ще неабияким вмінням малювати та потягом до мистецтва.

Закінчивши навчання працювала в селі Калинівка на медпункті фельдшером. Тут зустріла свою долю. Молоде подружжя окрім двох валіз не мали нічого. Доводилось продавати свої картини, щоб вижити. Чоловік завжди був поряд, допомагав. Як розповіла Аполлінарія Лаврентіївна Казмірук, вона дуже любила малювати квіти, а потім перейшла до написання картин, окремі відтворювала з дуже старих і затертих клаптиків паперу.

Коли почали будувати церкви, писала ікони. Серед її робіт, портрети Марусі Чурай, Тараса Шевченка, Лесі Українки; розп'яття Ісуса Христа на фігурі та в „Голгофа", що у храмі селища Демидівка; ікони „Св. Варвари", „Євангелісти", „Христос" (знаходяться у храмі с. Більче), хоругви (знаходяться у Пашівській, Більчанській, Ставрівській церквах).

Аполлінарія Лаврентіївна не зупиняється на досягнутому, є у неї плани які вона з Божою поміччю втілить у життя.

     

 

 

Ганна Олександрівна Мойсюк 

(вишивальниця)
 

 

народилася 23 червня 1962 року в смт.  Демидівка. Закінчила Дубенське училище культури по класу баяна. З 1982 року працює викладачем школи естетичного виховання по класу баяна та акордеона. Загальний стаж роботи становить 29 років. З 2002 року п. Ганна є головою Демидівського районного об’єднання Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України».

Окрім улюбленої професії – викладача музики, невід’ємною частиною Ганни    Олександрівни стала – вишивка.

З 2001 року Ганна Олександрівна Мойсюк є майстром та постійним учасником районних та обласних виставок декоративно-ужиткового мистецтва.

На протязі багатьох років роботи Ганни Мойсюк виставлялися на Всеукраїнській виставці  у м. Києві, всеукраїнському конкурсі патріотичної вишивки «Вишите серце України» де була нагороджена цінним подарунком, в районній виставці приуроченій до19-ої річниці Дня незалежності України.

Двічі нагороджена  Дипломом Міністерства Праці та соціальної політики України за активну участь та творчу майстерність, грамотою районного товариства «Просвіта ім.. Т. Шевченка» за вагомий особистий внесок у розвиток ужиткового – прикладного мистецтва у районі.

В селищі немає більш закоханої у мистецтво людини, як Ганни Мойсюк. Дім майстрині нагадує галерею української вишивки. У цієї красивої жінки багато виробів на теми природи і релігії. А ще вона  збирає старовині предмети народно – ужиткового мистецтва. Створила у себе в дома невеличкий музей  вишивки, різноманітного посуду, старовинних сорочок, і безліч різноманітних виробів виготовлених власноруч.

 

 

Молочій Григорій Володимирович

(іконописець, маляр, різб’яр по дереву)

 

         Народився 5 лютого 1965 року у сілі Перекалі Демидівського району Рівненської області.

         Навчався у Княгининській ЗОШ І-ІІІ ст.. Уже в третьому класі зацікавився художнім мистецтвом. У той час у селі Княгинин біля школи у приміщенні старої школи була художня майстерня, де колгоспний художник писав стенди. От Георгій звернувся до нього: «Дядьку, навчіть мене малювати». Насамперед художник навчав Георгія змішувати фарби, учив його малювати на склі. Першою картиною Георгія були «Лелеки». Коли хлопець був у п’ятому класі, у Млинові відкрилась художня школа. Тоді він подав заяву і почав відвідувати її після уроків. У школі вчився відмінно. Навчався у художній школі 5 років, закінчив навчання з похвальною грамотою.

         Після закінчення школи військкомат відправив його на навчання у Козин, там він вчився на водія вантажних машин. Водночас навчався заочно у Московському НУМ (Московський народний університет мистецтв). Але на третьому курсі він перервав навчання, пішов в армію і більше не захотів посилати роботи.

         Прийшовши з армії, працював у місті Дубно на художньо-галантерейній фабриці. Після того працював у Дубенській школі №5. Після одруження повернувся у рідне село. Тут працював водієм вантажних автомашин у колгоспі. Але водночас про малювання не забував. Невдовзі його запросили реставрувати церкву у селі Боремець. Людям подобалися його роботи. Після цього він працював у селі Берестечко, малював ікони в церкву. Згодом збудували церкву в селі Охматків, Перекалі, Лисин, Вичавки. Це були нові церкви, і він їх усіх оформляв. Ще Георгій вирізав і оформляв придорожні розп’яття та фігури. У селі Дубляни – чотири, селі Вишневе – одна, Перекалі – одна, селі Охматків – одна і в селі Козирщина – дві. Зробив два макети Голгофи у церкви сіл Дубляни і Перекалі.

Огризко  Віталій Володимирович

(вишивка картин)

Народився 27 травня 1987 року в селі Боремель Демидівського району Рівненської області в сім'ї працівників сільського господарства.

     Мати, Огризко Раїса Галактіонівна, 1962 року народження, батько Огризко Володимир Петрович, 1960 року народження.

     У 1993 році пішов у перший клас  Боремельського НВК  Демидівського району  Рівненської  області .

      У 2004 році закінчив 11 клас. За особливі  успіхи у навчанні нагороджений золотою медаллю.У тому ж році став студентом  Волинського національного університету імені Лесі Українки, вчився  на математичному факультеті.

     У 2008 році закінчив ВНУ ім. Лесі Українки і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки ”Математика” та здобув кваліфікацію бакалавра математики. Цього ж року поступив на п’ятий курс математичного факультету.

     У 2009 році отримав повну вищу освіту та здобув кваліфікацію викладача  математики .

     Після закінчення навчання у 2009 році був прийнятий на роботу у Боремельський НВК "ЗОШ I-II ступенів-колегіум” вчителем фізики та трудового навчання та в Золочівську ЗОШ учителем фізики, в яких працює до цього часу.

     Захопленнями завжди були футбол та риболовля. Не так давно зацікавився вишиванням картин із бісеру. Любов до вишивання  бісером прокинулася під час подорожі   до м. Острожця.  Гуляючи по місцевому ринку, в очі кинулася картина «Джоконда» з бісеру…

     Будучи у Львові, відвідуючи місцеві церкви, знову натрапив на ікони, вишиті бісером… Відтоді зародилася любов до вишивання…Придбавши все необхідне ( бісер, спеціальні голки, полотно) почалися перші спроби…

     Як виявилося, нічого важкого в цьому не було. Як казав сам майстер,  просто потрібне бажання і наполеглива праця…Після тижнів роботи була вишита перша картина - ікона…

Лизун Володимир Вікторович

(різьба по дереву)

народився 25 вересня 1975року у селі Рогізне. Закінчив Вовковиївську ЗОШ І – ІІІст.  та продовжив навчання у Демидівському ПТУ - 25 . Ще з раннього дитинства у Володимира було захоплення  до вирізання з дерева різних виробів та малювання на полотні чудових казкових героїв та ікон, також малює чудові картини на стінах.  У 2011 році Лизуном В. було вирізьблено з дерев’яного матеріалу та подаровано до церкви с. Рогізне Іконостас під ікону.  У середині будинок майстра   весь заставлений виробами з дерева – Ісус розп’ятий на хресті, рамки для дзеркала, які зробив для своїх племінниць Роксолани та Оксани, корабель височіє на підставці як справжній з усіма найменшими деталями, а малюнки на полотні наче живі. Від намальованих Ікон просто захоплює подих.  Зайшовши до саду господаря наче у казку – посеред саду височіють лебеді,  біля них причаївся їжачок з грибочками, а по дереву наче лізе справжній жук все це Лизун В. зробив своїми «золотими руками». Кожну вільну хвилину Володимир  присвячує своїм захопленням, його фантазії просто немає меж. В селі Рогізне немає більш обдарованої і відданої своїй справі людини.

Ліщишина Жанна Миколаївна

(флористика)

Народилася 2 грудня 1980 року у селі Рогізне. Закінчила початкову Рогізненську ЗОШ І ст., а потім Вовковиївську ЗОШ І – ІІІ ст. У 1997 році поступила і навчалася у Рівненському комерційному училищі №9. Вийшла заміж, народила прекрасну донечку Валентину. Ще з дитинства Жанна Миколаївна захоплювалася флористикою. Читала різні книги по вирощуванню і догляду за квітами. Але доля закинула її працювати до Києва, але й там вона знайшла близьку до серця роботу,  працювала у квітковому магазині де складала різні композиції з квітів. Зараз Ліщишина Жанна приватний підприємець, має магазин «Жасмін». Але любов до квітів її супроводжує і досі. Ідучи повз її будинок не можна відвести очей від різноманітності і кольорової гами квітів, які вирощує Жанна Миколаївна. У її квітнику можна розгледіти квіти різного кольору, розміру, а в п'янкий аромат троянд не дає пройти повз них. ЇЇ талант робити приголомшливі букети односельчани змогли побачити на виставці декоративно – прикладного мистецтва на святі «Від села до села з піснею та словом».

• ст. 1 2 3 4