Зубчук ( Мартинюк) Людмила Іванівна
(вишивальниця)
Народилася
12 листопада 1961 року в с. Певжа
Млинівського району. Навчалася в Певжівській восьмирічній школі, після
закінчення 8 класів навчалася в м.Березно на швею. Після навчання по
направленню прийшла працювати в швейну майстерню с. Вовковиї. В 1981 році вийшла
заміж за жителя с. Вовковиї Зубчука
Ю.М. Разом з чоловіком виростила і
виховала трьох дітей. На даний час працює в лікарській амбулаторії сімейного
типу молодшою медсестрою. Людмила Іванівна дуже любить вишивати. Талант
вишивання в її роду передавався від бабусі – матері, від матері до дочку.
Войтова ( Жук )
Наталія Олександрівна
(лозоплетіння)
Народилася 23 червня 1975 року в
м.Луцьк. Після закінчення школи
навчалася в Млинівському
радгосп – технікумі на ветфельдшера. В 1994 році вийшла заміж
за жителя с.Вовковиї Войтова М.В. Виховує дві донечки. На даний час ніде не
працює, займається домашнім господарством.
Дуже
любить малювати, в'язати і
придумувати різні композиції з природного матеріалу. Дар малювання передався від мами, а плести різні
композиції із лози та виробляти
різні вироби із природного матеріалу навчилася самостійно за допомогою
відповідної літератури. Пані Наталія з
молоду дуже любить готувати, а страви оздоблені її руками можна сміливо
виставляти на виставку.
Лозоплетінням займається понад 4 роки, зовсім недавно. На дворі в неї
справжній рай. Кругом квіти, серед
травички поховались їжачки з дерева, божі корівки і бджоли із пластмасових
пляшок, камінці перетворені на полуниці, а на лавочці цвітуть братіки
намальовані її руками. Стежки на дворі
дбайливо виложені кружечками
дерева. Заходиш у двір та господу – зразу видно дбайливі роботящі руки
господині.
Савелюк Наталія Віталіївна
(бісероплетіння)
Народилася 01 червня 1991 року в
м. Здолбунові-2 Рівненської області.
У 1998 році пішла у перший клас
Здолбунівської школи №3, де навчалась чотири роки.
З переїздом у с. Золочівку в 2002
році пішла в 5 клас Боремельського колегіуму. Який закінчила у 2009 році. За
період навчання показала себе, як здібна учениця. Неодноразово брала участь у
районних та обласних олімпіадах, за що нагороджувалась грамотами. Разом з тим,
дуже активно займалася позашкільною роботою. Зокрема, проведення різноманітних
вечорів, складання сценаріїв. Завжди брала участь у проведенні святкових
концертів у с. Золочівка.
Але найбільше задоволення
приносить хобі – плетіння бісером, вишивання. Будучи вже студенткою МЕГУ з 2009
року, ніколи не пропускала вільної хвилини, щоб щось не сплести. Більшість
своїх виробів: браслети, кольє, звірята дарує друзям. Найбільшим виробом є
вишита бісером блуза.
Борис Ірина Степанівна
(вишивальниця)
«Коли
я вишиваю, то ні про що не думаю, а тільки про вишиття» – так про своє
захоплення каже майстриня-вишивальниця із села Золочівка Борис Ірина
Степанівна.
Добра,
працьовита, проста сільська жінка. Здається, нічим особливим не відрізняється з
поміж інших сільських трудівниць. Але у кожного – свій талант, дарований Богом.
А у Ірини Степанівни – це вишивання. Прості речі: полотно, голка і нитки, під
її вправними руками перетворюються на чудові, барвисті, оригінальні орнаменти.
Народилася
Ірина Степанівна 17 серпня 1944 року в селі Золочівка у родині Степана
Захаровича та Мотрони Максимівни Охремчуків. У сім’ї було троє дітей: старший
брат Саша, Ірина та молодша сестра Соня. Батько з фронту повернувся інвалідом
(без ноги), а мама все життя хворіла. Тож діти змалку були привчені до праці:
ходили в школу, допомагали батькам по господарству.
Свій
трудовий шлях Ірина Степанівна розпочала зразу після закінчення 7 класів
Золочівської школи. Взяла 50 соток колгоспних буряків, обробила їх весною. Поки
бурячки росли, пішла на місяць працювати черговою у колгоспну контору, а на
жнивах працювала на копнувачі соломи. Осінню, викопавши буряки, пішла працювати
на ферму на Ниви Золочівські. Весною, працьовиту, спритну дівчину перевели на
ферму у Золочівку, доглядати нетелів. І так дояркою пропрацювала з 1958 по1964
роки.
У
1964 році вийшла заміж за Бориса Євгена Саверіяновича. Дітки народжувались
щороку: 1965 – Жанна, 1966 – Толік, 1968 – Люда, 1969 – Женік, і найменшенька
Юля – 1975 року. Поки дітки підростали, чотири роки працювала в ланці. А з 1972
по 2000 роки – була дояркою і свинаркою на фермі у селі Золочівка. Мало
сказати, що Ірина Степанівна доглядала чималу групу корів чи поросят. Вона
вивчила їх настільки, що стала ветеринаром без диплома. До її хати і сьогодні
ідуть селяни за порадою, за допомогою. І вона нікому не відмовляє, а в будь-яку
пору доби, поспішає туди, де вона знає і
може принести користь.
У 48
років залишилася вдовою. Тож праця, клопоти, які мали б зменшитися, подвоїлися.
Але Ірина Степанівна ніколи не нарікала на труднощі, а мужньо, перемагаючи їх
щоденною працею, долала разом із дітьми. За материнську турботу, ласку, Бог
благословив Ірину Степанівну вдячними дітьми і внуками. За хороше виховання 5-ти дітей у 2011 році їй
присвоєно почесне звання України – «Мати-героїня».
У
затишній оселі Ірини Степанівни вишивка скрізь. Здається, де у такої
заклопотаної жінки є час, щоб ще творити таку красу на полотні. «Кожної вільної
хвилини, а особливо це можливо було лише уночі, я вишивала». – каже майстриня.
Вишивати почала у 4 роки. Тоді вперше, без маминого дозволу, взяла кусочок
полотна, а у двоюрідних сестер чорних і червоних ниток. Заховалася на печі і
почала вишивати. Коли мама те побачила, то сказала: «Не ховайся, якщо хочеш
вишивати, я дам тобі хороший кусок полотна». Свій перший рушник вишила коли ще
не ходила до школи. Узори вишивок перемальовувала у двоюрідних сестер на папір, а потім, ввечері переносила
узор на полотно. Одного разу, вчителька молодших класів (яка нині проживає у
смт. Млинів) Багрянівська Людмила Олександрівна, принесла вишиту картину. Ірина
зі своєю двоюрідною сестрою вночі переймали узор картини і вишила першою.
Сьогодні
у доробку майстрині багато вишитих серветок, подушок, доріжок, більше 30-ти
рушників, 4 килими, 7 картин і ікон. Найближчим часом планує вишивати блузи та
скатертину.
Вироби
не продає, лише дарує дітям, рідним. Чудовий рушник «Рідній школі» подарувала у
Золочівську ЗОШ І-ІІ ступенів.
Свою
любов до вишивання передала дочкам та внукам.
