Народилася 15 березня 1947 року на хуторі Новини, які згодом увійшли в с.Глибока Долина.
В 1954 році пішла в школу с.Глибока Долина. Після
закінчення якої ще здобувала середню освіту в Вовковиївській школі.
Після закінчення вчилася шити у Колесніка Михайла. Він вдома вчив бажаючих шити. 1962 року вийшла заміж, народила троє дітей, побудували хату в селі Глибока Долина, де живе і зараз. Працювала ланковою буряководів, потім на фермі, в школі прибиральницею і знову в ланці до пенсії.
Вишивати навчилася ще з малих років і дуже любила це
заняття. Так як не було часу за роботою
вишивати в день, то вишивала ночами. Вишивками прибраний весь будинок.
Вишивала різні вироби – рушники, угольніки, серветки, подушки, ясіки,
скатертини. Зараз уже не може вишивати бо має поганий зір. Але веде активне
життя. У Свято-Покровській церкві співає
в хорі, а з 2007 року – ще є і старшою
сестрицею. Опікується всіма церковними справами. Прибирає в храмі, збирає гроші
на ремонт, заказує кому готувати обіди майстрам, які ведуть ремонтні роботи і
робить багато інших, не менш важливих,справ.
Рачинська
Єва Філімонівна
Рачинська Єва Філімонівна народилася 5 жовтня 1951 року в с. Зелене Володимирецького району Рівненської області в селянській сім»ї. В 1958 році пішла навчатися в Красносільську школу.
Після закінчення навчання в школі почала їздити на
заробітки по Україні. Отак приїхавши в с.Глибока Долина і вийшла заміж у 1970
році, де живе і сьогодні. Народила і
виховала двох дітей, а тепер допомагає виховувати внучок, яких має троє.
Вишивати почала після заміжжя і вишиває ще і зараз.
Вишиває різні вироби – рушники, наволочки, скатерки, серветки, блузки і ін.. в
основному вишиває для родини.
Малецька Мирослава Геннадіївна
(вишивальниця)
Народилася 14 грудня 1949 року в
с.Золочівка. Зростала у простій селянській сім’ї: батько – Клим’юк Геннадій
Васильович, мати – Клим’юк Євдокія Герасимівна все життя працювали в колгоспі.
У 7 років пішла у Золочівську початкову
школу, де навчалась з 1 по 8 клас, бо школа у селі з 1956 року стала
восьмирічною. У 9 та 10 клас прийшлось ходити у с.Боремель. Після закінчення
середньої школи, вступила на курси хормейстера-баяніста при музичній школі
м.Рівного. Отримавши диплом, прийшла працювати завідуючою клубом у с.Ниви
Золочівські.
1968 році вийшла заміж за
Малецького Василя Семеновича. Народила і виховала троє дітей.
За життя прийшлось працювати на
різних посадах і в різних структурах: в сільській раді – бухгалтером, в торгівлі, в громадському
харчуванні, в дитячому садку, в колгоспній конторі.
Вишивати почала з раннього
дитинства. Одна з перших вишивок – картинка, зберігається і донині. Вишивала
здебільшого вночі і кожної вільної хвилинки.
У творчому доробку майстрині: безліч серветок, подушок, рушників, доріжок,
вишита бісером блуза та ікона. Вишиває Мирослава Геннадіївна тільки за одну
нитку. Усі вишивки, як намальовані картини: акуратний, дрібненький хрестик,
оригінально підібрані узори і кольори. «Вишивання – то моя насолода». – каже Мирослава
Геннадіївна.
У нашому селі Мирославу
Геннадіївну усі знають як дуже працьовиту жінку, хорошу господиню. У неї скрізь
лад: і у домі, і на городі. Вона – шиє і
в’яже, смачно готує і садить все – від квітів до дерев. «Я дуже люблю квіти. Коли
мені важко, я йду у квітник і мені стає легше. – каже майстриня. – З ранньої весни і до
пізньої осені цвітуть у мене різні квіти. Першими зацвітають підсніжники,
гіацинти, тюльпани, нарциси. Далі – піони, іриси, лілеї. Зараз, коли надворі
пізня осінь, радують око альпійські айстри, яких у мене є аж сім кольорів та
хризантеми.» А ще Мирослава Геннадіївна, завзятий городник і садівник. Сад біля
хати – посаджений її руками і кожної
весни вона садить все нові і нові дерева та кущі, висіває і розмножує нові
сорти овочевих культур. А у затишних кімнатах господині – радують око вазони.
