Народилася 14 грудня 1949 року в с.Золочівка. Зростала у простій селянській сім’ї: батько – Клим’юк Геннадій Васильович, мати – Клим’юк Євдокія Герасимівна все життя працювали в колгоспі.

У 7 років пішла у Золочівську початкову школу, де навчалась з 1 по 8 клас, бо школа у селі з 1956 року стала восьмирічною. У 9 та 10 клас прийшлось ходити у с.Боремель. Після закінчення середньої школи, вступила на курси хормейстера-баяніста при музичній школі м.Рівного. Отримавши диплом, прийшла працювати завідуючою клубом у с.Ниви Золочівські.

1968 році вийшла заміж за Малецького Василя Семеновича. Народила і виховала троє дітей.

За життя прийшлось працювати на різних посадах і в різних структурах: в сільській раді –  бухгалтером, в торгівлі, в громадському харчуванні, в дитячому садку, в колгоспній конторі.

Вишивати почала з раннього дитинства. Одна з перших вишивок – картинка, зберігається і донині. Вишивала здебільшого вночі і кожної  вільної хвилинки. У творчому доробку майстрині: безліч серветок, подушок, рушників, доріжок, вишита бісером блуза та ікона. Вишиває Мирослава Геннадіївна тільки за одну нитку. Усі вишивки, як намальовані картини: акуратний, дрібненький хрестик, оригінально підібрані узори і кольори. «Вишивання – то моя насолода». – каже Мирослава Геннадіївна.

У нашому селі Мирославу Геннадіївну усі знають як дуже працьовиту жінку, хорошу господиню. У неї скрізь лад: і у домі, і на городі. Вона –  шиє і в’яже, смачно готує і садить все – від квітів до дерев. «Я дуже люблю квіти. Коли мені важко, я йду у квітник і мені стає легше. –  каже майстриня. – З ранньої весни і до пізньої осені цвітуть у мене різні квіти. Першими зацвітають підсніжники, гіацинти, тюльпани, нарциси. Далі – піони, іриси, лілеї. Зараз, коли надворі пізня осінь, радують око альпійські айстри, яких у мене є аж сім кольорів та хризантеми.» А ще Мирослава Геннадіївна, завзятий городник і садівник. Сад біля хати – посаджений її руками і  кожної весни вона садить все нові і нові дерева та кущі, висіває і розмножує нові сорти овочевих культур. А у затишних кімнатах господині – радують око вазони.